Це форма навчання, рівноцінна очній, вечірній, заочній та екстернату, що реалізується за технологіями дистанційного навчання через Інтернет. Дистанційне навчання (ДН) традиційно визначається, як освітній процес, у якому значна частина викладання здійснюється викладачем (або групою викладачів), віддаленим у просторі і/або часі від учня (або групи учнів). Його перевага полягає в тому, що вам не треба переїжджати в інше місто чи в іншу країну, аби отримати диплом якогось вітчизняного чи закордонного навчального закладу. Та й часу на навчання доведеться витрачати менше, бо академічні програми розраховані на 1 – 2 роки. В результаті віртуальний студент стає власником абсолютно реального диплома омріяного навчального закладу.
Дистанційна освіта надає підготовку з різних галузей освіти: гуманітарної, технічної, природничонаукової. З точки зору рівня освіти, дистанційна освіта надає: вищу професійну освіту; середню спеціальну освіту; перепідготовку та підвищення кваліфікації; підготовку для вступу до вузу; шкільні освітні програми. З точки зору виконавців (провайдерів), ДО надається як юридичними особами (державними та недержавними вищими учбовими закладами), так і індивідуальними розробниками освітніх програм. Матеріали ДО можна використовувати у викладанні різних дисциплін, перш за все – країнознавства, в т.ч. українознавства, лінгвістики, історії, історії мови, лексикології та лексикографії, методики викладання та ін. Використання мультимедійних технологій допомагає інтегрувати різні форми діяльності і значно інтенсифікувати процес навчання.
Загальний термін навчання, необхідний для повного засвоєння курсу, що пропонується, залежить від обсягу та характеру учбового курсу. З точки зору термінів навчання, діапазон освітніх послуг у режимі дистанційної освіти досить широкий: від 2 – 3 тижнів до 5 – 6 років: для одержання кваліфікації (ступеню) "бакалавр" необхідно навчатися протягом 4 років, "спеціаліст" – 5 років, "магістр" – 6 років. Якщо строк навчання досить великий (3 – 5 років), то він поділяється на окремі учбові модулі (курси, блоки) навчальної програми.
Слухачами курсів з ДО можуть бути: школярі, абітурієнти, студенти, працівники підприємств тощо. Чим вищий рівень учбової програми, яку належить засвоїти слухачеві інтерактивного курсу, тим більше ставиться до нього вимог. Тому в деяких випадках треба підтвердити необхідний рівень своєї підготовки, щоб бути допущеним до освіти в режимі ДО. Так, для навчання у вищому учбовому закладі необхідно представити документ про закінчення середньої школи і т. ін. У зв'язку з тим, що освіта в дистанційному режимі здійснюється з використанням особливих інтерактивних технологій, слухач будь-якого учбового курсу по ДО має вміти працювати з різними службами Internet: всесвітньою "павутиною" (WWW), новинами Use Net, електронною поштою (E-mail), службою інтерактивних бесід (Chat) і т. ін.
Дистанційна форма навчання надзвичайно гнучка і передбачає індивідуальний підхід до кожного слухача, який може обирати найбільш зручний для нього режим навчання. У випадку традиційного навчання, відповідь студента на запитання викладача чують десятки інших студентів. У дистанційному навчанні на індивідуальне запитання слухача дається індивідуальна відповідь на протязі 24 год. Якщо програма курсу, що пропонується, вивчена, а відповіді на питання, які зацікавили, так і не отримані, або якщо темп викладення матеріалу надто високий слухач не встиг його засвоїти, дистанційне навчання дає можливість слухачу вибирати курс індивідуальний курс за своїм темпом навчання.
ДО можна використовувати і для підвищення кваліфікації з певної тематики. В даному випадку особливо зручною є можливість вибору індивідуального графіка навчання без відриву від основної роботи. Це зручно і для корпоративних замовників, бо не треба відривати працівників від виконання виробничих обов'язків і відправляти їх на курси підвищення кваліфікації.
Головним у навчальному процесі є куратор навчального курсу, який керує викладацькою групою. Він слідкує за процесом навчання і контролює роботу викладачів. Для кожного курсу куратор один, а викладачів може бути кілька. ДО розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який має координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій. До функцій викладача дистанційних курсів (тьютора) входить: опрацювання результатів тестування, підготовка індивідуальних планів вивчення матеріалів занять, консультування слухачів на відстані. Спеціалісти технічного відділу і менеджери беруть участь у навчальному процесі в якості організаторів і забезпечують вправну роботу комп'ютерних систем. Велика аудиторія слухачів має можливість одночасно звертатися до багатьох джерел навчальної інформації, а також, за допомогою телекомунікаційного зв'язку, спілкуватися з кожним із учасників навчального процесу та з викладачами.
Дистанційна освіта має яскраво виражений позитивний вплив на слухача, підвищує його творчий та інтелектуальний потенціал за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.
За якістю ДО не поступається очній формі навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів навчання залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам. Але, звичайно ж, важливе значення мають індивідуальні дані, знання, досвід та професійний рівень особи, що здійснює освіту в режимі ДО. Яким би сучасним не був рівень освітніх програм та навчальних технологій, насамкінець все залежить від конкретного слухача, його бажання вчитися, наснаги та працездатності в цілому. Тому кожен слухач будь-якого навчального курсу в режимі ДО бере відповідальність на себе. У свою чергу, освітній заклад зобов'язаний повною мірою надати освітні послуги (забезпечити слухача навчальними програмами, планами, методичними, лекційними та іншими інформаційними матеріалами); прийняти іспит (залік, письмові роботи, тести і т.ін.); видати диплом (свідоцтво, сертифікат), який підтверджує успішне закінчення слухачем повного курсу навчання; зберігати конфіденційну інформацію про замовника тощо.
Огляд розвитку ДО у світі.
Завдяки розвитку Internet, все більше університетів і вузів не тільки Європи та США, а й України оголошують про створення дистанційних курсів з широкого спектру дисциплін. У США існує близько 4000 навчальних закладів, де навчається 14 млн студентів. Значна кількість університетів, коледжів та навчальних центрів США успішно реалізують дистанційне навчання через Internet. Цьому сприяє та обставина, що всі вузи США і 80% національних шкіл мають доступ до Internet (за даними 1997 р.). За кількістю студентів на 10 тис. населення США займають перше місце у світі. Високий рівень комп'ютеризації населення (близько 50% сімей мають домашні комп'ютери з виходом в Internet), розвинуті системи зв'язку та телекомунікацій утворюють для дистанційної освіти надійний фундамент. Eduventures Inc., дослідницька фірма з Бостона (США) опублікувала звіт з прогнозом, згідно якого 1 млн. студентів у США будуть навчатися онлайн до 2005 року. Згідно звіту “Дистанційна онлайн освіта: Пробудження сплячого ринку" (Online Distance Education Market Update: A Nascent Market Matures), більшість коледжів та університетів в США пропонують деякі форми навчання з використанням Internet. Ця тенденція сприяла зростанню ринку більш ніж на 50% в 2002 році, досягнувши 3,7 млрд. долл. США. Також у звіті прогнозується, що темп зростання онлайн освіти перевищить 30% у наступні декілька років.
Лідером дистанційної освіти в Західній Європі є Відкритий університет Великобританії. На його Web-сайті розміщена інформація стосовно сотні навчальних планів і програм у галузі роботи з персональним комп'ютером, програмування, бізнесу, менеджменту і маркетингу. У 1987 р. було засновано Європейську асоціацію університетів з дистанційного навчання, яка в подальшому переросла в Європейський відкритий університет, до складу якого входять 17 членів-організаторів із 15 країн. На сьогодні дистанційне навчання у вищих навчальних закладах Європи стало повсякденною практикою. Найбільш відомими в галузі відкритої дистанційної освіти стали такі вищі навчальні заклади: Національний університет дистанційної освіти, Іспанія (Universidad Nacional de Education a Dictancia, Spain, www.uned.es), Відкритий університет Нідерландів (Open University of the Netherlands), Центр відкритого навчання, Іспанія (Cento de Ensenanza a Distancia, Spain, (www.ceac.com), Дистанційний університет Хагена, Німеччина та ін.
На жаль, для українського споживача використання інформаційних ресурсів Web-сайтів дистанційної освіти США і Європи ускладнено через мовні бар'єри, термінологічну невідповідність у галузі освіти, деяку різницю у підходах до проблем освіти в цілому тощо.
Розвиток дистанційної освіти в Україні розпочався значно пізніше, ніж у країнах Західної Європи. На Україні ДО дістала офіційну підтримку уряду і почала розвиватися фактично з 2000 року і здійснюється нешвидкими темпами. Причинами цього є низький рівень інформатизації українського суспільства, який становить не більше 2 – 2,5% від рівня країн Заходу.
Інтернет-дослідження.
Американська комп'ютерна компания International Business Machines та інформаційне відділення британського журналу The Economist провели дослідження, щоб виявити, яка нація є найбільш розвинутою в інтернеті. Дослідження охопило 60 країн світу.
Перше місце в рейтингу зайняла Швеція, друге – Данія. В цих країнах більш активно користуються перевагами Всесвітньої павутини, ніж у комп'ютеризованих США. Третє місце поділили США з Нідерландами і Великобританією. У першу десятку також увійшли: Фінляндія, Норвегія, Швейцарія, Австралія, Канада, які і зайняли відповідно 6 – 10 місця. В дослідженні підкреслюється, що різниця між першими 14 позиціями незначна.
В країнах Південної Європи темпи розвитку електронного бізнесу значно відстають від північноєвропейських. Італія займає в рейтингу 21-е місце, Португалія – 22-е, Іспанія – 23-е, а Греція – 26-е місце. До них впритул наближаються східноєвропейські країни. Найбільш розвинута з них Чехія займає 27-е місце, Угорщина – 29, Польша – 30. Найбільш економічно розвинуті країни континентальної Європи – Німеччина та Франція – займають в рейтингу The Economist 13-е і 19-е місця відповідно.
Держави СНД знаходяться в самому хвості рейтингу. Найкраща з них – Росія – займає 48-е місце проти 45-го в минулому році. При цьому Росія виграє у Еквадора, але поступається Філіпінам та Індії. Україна знаходиться на 54-й позиції. Останні в списку The Economist – Казахстан та Азербайджан.
85% шкіл України оснащені комп'ютерною технікою, яка не відповідає сучасним вимогам, або взагалі не мають комп'ютерів, комп'ютерна техніка та Internet ще не стали життєво необхідними для більшості населення України; відсутні спеціалізовані робочі місця дистанційного навчання; освіта практично не охоплена Internet-системою та ін. Менше сотні українських навчальних закладів (університетів, інститутів, коледжів, шкіл тощо) мають власні Web-сайти, що, безумовно, є недостатнім у масштабі держави. Водночас зміст Web-сайтів носить виключно інформаційний, а не навчальний характер. Крім того, теоретичні, практичні та соціальні аспекти ДО на даний момент розроблені ще недостатньо. Стримує брак коштів, які виділяються на фінансування програм комп'ютеризації і підключення до мережі Internet навчальних закладів вищої і середньої освіти. Але не можна ігнорувати новітні технології, які набувають значного поширення у світовій практиці. Наші навчальні заклади, в основному, віддають перевагу поступовому впровадженню дистанційних програм у навчальний процес як програм для отримання іншого фаху на базі вищої освіти. За останні роки деякі вузи, перш за все, технічні, розробляють концепцію нової освіти в цілому, а також окремі курси та учбові програми, що будуються на застосуванні новітніх комп'ютерних технологій.
Інтернет-статистика.
За станом на кінець 2000 р. в Україні кількість користувачів Internet становила близько 300 тис. осіб постійних і близько 150 тис. епізодичних. Темп зростання кількості користувачів Internet у 2000 р. в середньому становив близько 40% (середньосвітовий темп зростання – 55%). Насиченість шкіл України комп'ютерними класами не перевищує 30% (близько 7,8 тис. шкіл), з яких, як було зазначено вище, до 85% не відповідають сучасним вимогам. Кількість телекомунікаційних вузлів, підключених до мережі Internet, становить: в університетах – 57 (85%); в академіях – 26 (~ 60%); в інститутах – 21 (35%). В Україні розподіл інтересів користувачів Internet характеризується такими даними: бізнес-інформаційні – 47%; інформаційно-довідкові ресурси – 16,6%; розважальна інформація – 14,8%; інформація про діяльність наукових і навчальних закладів – 4,4%; інформація про діяльність органів державної влади – близько 10%. Послуги Internet в Україні надають 270 фірм, з яких близько половини розташовані в Києві.
Кількість користувачів Інтернет в Україні в 2002 році, порівняно з минулим роком, зросла в 2,5 рази – до 2,5 млн осіб (близько 5% населення). Кількість активних користувачів Інтернет зросла в 2,25 рази – до 900 тис. осіб. Також необхідно враховувати і тих, хто має безкоштовний доступ до Інтернету (використовують Інтернет в офісах для особистих цілей) таких людей в Україні близько 1 – 1,25 мільйонів. У 2002 році, за даними Держкомстату, від надання послуг передачі даних в Інтернет було зароблено 360 млн грн. – на 63,6% більше, ніж роком раніше. Таким чином, послуги комп'ютерного зв'язку за темпом зростання доходів значно випереджають усі інші послуги зв'язку, однак їхня частка в сумарному доході галузі незначна – 3,36%.
Кількість користувачів Інтернет в Україні в 2003 році порівняно з минулим роком збільшилася в 1,5 рази – до 3,8 мільйони чоловік. За інформацією Державного комітету зв'язку та інформатизації України, у 2003 році кількість користувачів Інтернет досягла 8% населення. Кількість Інтернет-сайтів в українському сегменті зросла на 4,2% і становить 28,8 тисячі. В Україні послуги доступу до Інтернету надають близько 300 Інтернет-провайдерів. За оцінками експертів, близько 80% цього сегменту ринку припадає на 10 найбільш великих провайдерів. У 2003 році доходи Інтернет-провайдерів збільшилися на 80% – до 642 мільйонів гривень, однак їхня частка в сумарному доході галузі не перевищує 5%. За інформацією адміністратора українського домену UA, у 2003 році кількість доменних імен у ньому за рік зросла на 22% – до 109 тисяч.
В Україні дистанційна освіта дістала офіційну підтримку Уряду і почала розвиватися, фактично, з 2000 року. У липні 2000р. вийшов наказ МОН України "Про створення українського центру дистанційної освіти" при НТУ України "КПІ". У 2001 проект керівника філософського відділу НДІУ Кононенка Т.П. під назвою "Розробка філософських та психологічних принципів впровадження інтегративної гуманітарної дисципліни "Українознавство" в мережу дистанційної освіти" здобув перемогу на відкритому конкурсі державного фонду фундаментальних досліджень МОН України (наказ МОН України від 20.07.2001 р. за №537). Після цього Науково-дослідний інституті українознавства МОН України почав запроваджувати дистанційну освіту у себе в галузі українознавства, 6.11.2001 р. було прийнято рішення Ради НДІУ про заснування високотехнічного навчального підрозділу інституту і 1 липня 2004 року було створено відділ інноваційних досліджень. Основним напрямом його діяльності є розробка і впровадження в освітній процес дистанційної освіти з українознавчих дисциплін. Розроблено чотири демонстраційні версії навчальних курсів з українознавства: “Мова як українознавство", “Культура як українознавство ", “Філософія як українознавство", “Історія як українознавство". Вони застосовуються для підготовки та перепідготовки фахівців з українознавства, а також для підвищення кваліфікації вчителів з українознавства. У своїй діяльності ВІД спирається на багатовікові традиції українського народу, вітчизняний і зарубіжний досвід, власні доробки і напрацювання працівників НДІУ.
